МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА з дисципліни "Регіональна економіка"

Кравчук Олександра та Гайдамака Дарина студентки 3 курсу напрямку підготовки
«Міжнародна економіка» групи 1-13

Київ – 2016
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 5 1.1.Характеристика ринку Львівської області та його місце в ринку України. 5 1.2. Роль галузі високих технологій в економічному розвитку регіону. 9 Висновки до розділу 1 15 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 17 2.1. Динаміка розвитку та оцінка сучасного стану виробництва в регіоні. 17 2.2. Ключові проблеми галузей регіону. 20 Висновки до розділу 2. 24 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 25 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31 ДОДАТКИ 32

ВСТУП
Львівська область – одна з найбільш економічно розвинених областей України, яка має низку конкурентних переваг: освічений і креативний людський капітал, традиції ефективного господарювання та використання економічного потенціалу, багаті природні та рекреаційні ресурси, наближеність до кордонів ЄС. Раціональне використання усіх цих переваг є запорукою прискореного розвитку економіки області і гарантією стабільного покращення якості життя мешканців у майбутньому.
Сучасні глобальні виклики та складнощі реформування національної економіки зумовлюють потребу пошуку нових можливостей для розвитку регіону. Часи сподівання винятково на зовнішні фінансові ресурси відходять в минуле, а визначального значення набуває ефективність використання власного соціально-економічного потенціалу, посилення згуртованості, як в межах регіону, так держави загалом. Нове бачення вирішення проблем регіонального розвитку обумовлює необхідність посилення ролі органів місцевого самоврядування у власному стратегічному плануванні та розвитку, що відповідає принципам децентралізації. Необхідною умовою реалізації цього курсу реформ є залучення усіх суб‘єктів регіонального розвитку в області до визначення стратегічних пріоритетів та вироблення середньострокових планів розвитку області.
Об'єктом дослідження цієї роботи є елементи просторової організації продуктивних сил Львівської області – населення, трудові та природні ресурси, виробництво і сферу обслуговування, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальну інфраструктуру, територіальні системи господарювання, тобто продуктивні сили регіону.
Предметом дослідження є економічні та соціальні проблеми просторової організації суспільства, територіальні економічні системи, сукупність факторів, що обумовлюють формування і розвиток продуктивних сил у межах Львівської області.
Метою роботи є дослідження ролі та значення господарського комплексу у розвитку економіки Львівської області, передумови розвитку та розміщення господарського комплексу території, сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу регіону, територіальна структура господарства території, участь Львівської області у внутрідержавному територіальному поділі праці України та економічних зв'язках, проблеми та перспективи розвитку, розміщення господарського комплексу цього регіону.
Завданням роботи є висвітлення основних тенденцій розвитку Львівської області, загальна характеристика її економічного розвитку, аналіз сучасних статистичних даних та прогнозування подальшого розвитку регіону, всебічне дослідження економічного та соціального стану цієї території, її зв'язки та вплив на сусідні області та економіку всієї України.
Методами дослідження особливостей розміщення господарського комплексу є інформаційний – збирання та обробка інформації, аналітичний – проведення аналізу одержаної інформації, її систематизація та інтерпретація з метою отримання наукових і практичних результатів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
1.1.Характеристика ринку Львівської області та його місце в ринку України.
Львівська область — адміністративно-територіальна одиниця (область) на заході України. Є однією з трьох областей історично-культурного регіону Галичина, частиною Карпатського єврорегіону. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках. Утворена 4 грудня 1939 року після анексії Західної України Радянським Союзом за Пактом Молотова — Ріббентропа. Межує з Волинською, Рівненською, Тернопільською, Івано-Франківською та Закарпатською областями, має вихід до державного кордону з Республікою Польща. Адміністративно поділяється на 20 районів. Міста Борислав, Дрогобич, Львів, Моршин, Новий Розділ, Самбір, Стрий, Трускавець та Червоноград мають обласне підпорядкування.
Північ області відноситься до зони мішаних лісів, зокрема, Малого Полісся; середня частина — до лісостепу, де виділяються пасма Розточчя, Гологір, Вороняк, Опілля та крайньої західної частини Подільської височини. Далі на південь йдуть карпатські передгір'я та, власне, Карпати. Вони представлені Бескидами. Південний кордон області збігається з Верховинським Вододільним хребтом. Територією регіону також проходить Головний європейський вододіл басейнів Чорного та Балтійського морів.
У Львівській області знаходиться південна частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну та західні частини Передкарпатської нафтогазоносної області та Передкарпатського сірконосного басейну. Найбільшими промисловими центрами є Червоноградський, Львівський та Бориславсько-Дрогобицько-Стебницький.
Трускавець, Моршин та Східниця є бальнеологічними курортами міжнародного значення. Архітектурні ансамблі Львова та Жовкви, замки та інші пам'ятки, на які багата область, Карпатські гори дають великі перспективи туристичному розвитку регіону. Понад 80% сукупної товарної продукції промисловості і сільського господарства припадають на промислові виробництва. Галузями спеціалізації всеукраїнському поділі праці є машино – будівна, хімічна, паливно – енергетична, лісова, деревообробна і целюлозно – паперова, легка та харчова промисловість у поєднанні з багатогалузевим сільським господарством і курортним господарством [6].
Львівська область виділяється виробництвом автонавантажувачів, підвісних несучих конвеєрів, мопедів і шарошечних доліт (100% українського виробництво), автобусів (97,1%) кранів на автомобільному ходу (86,9%), ковальсько – пресовий машин (26,8%), телевізорів (28,1%), приладів, засобів автоматизації та запасних частин до них (20,6%), калійних добрив (59%), сірки (98,2%), цементу (12,7%), пару (33%), картону (23,6%), панчішно – шкарпеткових виробів (21,7%), меблі (7,2%) та інші. У галузевій структурі промисловості провідну роль відіграє машино – будівна і металообробна (43,4% товарної продукції) харчова (16,8%) та легка (13%), значне місце посідають паливно – енергетична (8,2%), хімічна та нафтохімічна (7,7%), лісова, целюлозно – паперова і деревообробна (4,5%),будівельних матеріалів (3%) галузі (додаток 1). Паливно – енергетичний комплекс області включає видобування і переробітку кам’яного вугілля (12 шахт Львівсько – Волинського кам’яновугільного басейну і Центральна збагачувальна фабрика у Червонограді), газо та нафтовидобувна і переробну (на Передкарпатті), торфодобувну, електроенергетичну (Добротвірська ДРЕС, Бориславська і Львівська ТЕЦ). Машинобудівний комплекс найбільш складний. Він включає автомобільну промисловість (львівське виробниче об’єднання “Автобусний завод”, мотозавод), підйомно– транспортне машинобудування (львівське виробниче об’єднання “Автонавантажувач” і “Конвеєр”, Дрогобицький завод автомобільних кранів), приладобудування (львівське виробниче об’єднання “Львівприлад”, “Полярон”, “Мікро прилад”, науково – технічне об’єднання “Термоприлад”, завод “Біофізприлад”), радіоелектронну (львівське виробниче об’єднання “Електрон”, ”Кінескоп”, виробничо – технічне об’єднання ім. В. І. Леніна), верстатобудівну та інструментальну (львівський завод фрезерних верстатів, інструментальне виробниче об’єднання по випуску штучних алмазів і алмазного інструменту, Дрогобицький долотовий завод, Стрийське виробниче об’єднання по випуску ковальського устаткування) галузі [7]. Значне місце у комплексі посідають сільськогосподарське машинобудування (львівське виробниче об’єднання “Львівхімсільгоспмаш”), електротехнічна промисловість (львівське виробниче об’єднання “Іскра” та ізоляторний завод), виробництво поліграфічних машин (Ходорів), ремонт локомотивів і вагонів (Львів, Стрий). Комплекс хімічної індустрії розвивається переважно на базі запасів місцевої сировини. Він представлений виробництвом природної сірки (Роздольське і Новоярівьке виробниче об’єднання “Сірка”), сірчаної кислоти, мінеральних комплексних добрив (Новий Роздол), калійних добрив (Стебник), технічного вуглецю (Дашава), озокериту (Борислав), штучного волокна (Сокаль), фарб (Львів, Борислав). Значно розвинута медична промисловість, у тому числі промисловість медичної техніки; у Львові – науково – виробниче об’єднання “Рема” (виробник медичної техніки) та хімічно – фармацевтичний завод Лісопром. Комплекс охоплює лісове господарство, лісозаготівельну, деревообробну і целюлозно – паперову промисловість. Базується в основному на лісових ресурсах області (крім целюлозно – паперової промисловості). Підприємства деревообробної, у тому числі меблевої, промисловості зосереджені у Львові, Дрогобичі, Бориславі, Добромилі, Старому Самборі, Стрию, Самборі, Сколе, Кам’янці – Бузькій; целюлозно - паперової – у Жидачеві, Гнідичеві, Львові. У будівельно - індустріальному комплексі провідними є виробництво цементу (Миколаївський цементно – гірничий комбінат), залізобетонних і бетонних конструкцій та деталей (Львів, Дрогобич, Червоноград), легких наповнювачів керамзитобетону (Яворів), стінових матеріалів, цегли, особливо силікатної, облицьовуваних матеріалів. Скляна і фарфоро – фаянсова промисловість зосереджена у Львові, Пісочному, Нестерові, Бориславі.
Однією з найрозвинутіших галузей промисловості є харчова – складова частина агропромислового комплексу області. Вона представлена цукровою (Ходорів, Самбір, Красне, Золочив, Радехів), м’ясною (Львів, Стрий, Дрогобич, Борислав, Золочів), молочною і маслосироробною (Львів, Червоноград, Дрогобич та інші), хлібопекарною, кондитерською (Львівське виробниче об’єднання кондитерської промисловості “Світоч”), олійно – жировою (Львівське виробниче об’єднання “Жовтень”), пивоварною, лікеро – горілчаною, плодоовочеконсервною, тютюновою та іншими галузями. Легка промисловість включає зокрема, шкіряно – взуттєву (Львів, Борислав, Дрогобич, Стрий), швейну і трикотажну (Львів, Червоно град), текстильна (Львів, Борислав) галузі. Розвинуті народно – художні промисли: вишивання (Львів, Яворів та інші), гончарство (зокрема, Гавареччина, Поте лич),різьблення на дереві (Яворів), килимарство (Галиняни та інші). У Львівській області вперше в країні було створено виробничі об’єднання – фірми. На території Львівської області сформувалися промислові вузли: Львівський (спеціалізується на автомобіле -, приладно – і верстатобудуванні, електронній, легкій та харчовій промисловості), Дрогобицький (машинобудування, нафтопереробка, деревообробка) та Червоноградська (вугілля, будівельних матеріалів та легка промисловість).
Агропромисловий комплекс області включає сировинну, переробну та обслуговуючи галузі. Основні його сфери – сільське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, льону – довгунця, зернових культур та виробництво яловичини, м’яса птиці. В галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво (61,8% валової продукції сільського господарства). В області 306 колгоспів, 90 радгоспів, 7 птахофабрик, овочева фабрика, 17 комбікормових заводів (найбільші – Стрийський, Красненський) [5].
Створено 10 агропромислових комбінатів, 8 агропромислових об’єднань, 2 асоціації агропромислових кооперативів, 6 агрофірм, у тому числі овочева агрофірма “Провесінь”; 2 агроторгівельних міжнародних підприємств (Винники, Мостиська). Площа сільськогосподарських угідь становить 1263,2 тис. га., утому числі орні землі – 864,8 тис. га, сіножаті і пасовища – 375,3 тис. га. Посівна площа 868 тис. га. Осушено 465 тис. га, зрошується 38 тис. га (меліоративні системи “Дністер”, “Солокія”, “Верешиця”, “Нежухівка”, Полтвинська та інші). Основні зернові культури: озима пшениця, ярий ячмінь; технічні: цукровий буряк, льон – довгунець. На значних площах вирощують картоплю. Навколо Львова, Дрогобича, Червонограда, Трускавця, Моршина – овочівництво. Тваринництво м’ясо –молочного напряму (скотарство, птахівництво, свинарство). Розвивається ставкове рибництво і бджільництво.
За спеціалізацією сільського господарства в області виділяють 3 головні зони: гірсько – карпатську (головні чинники м’ясо – молочне скотарство), рівнинну (поєднання м’ясо – молочного скотарство з вирощуванням цукрових буряків, льону – довгунця) та приміську (м’ясо – молочне скотарство, птахівництво, овочівництво). До складу агропромислового комплексу області входять агропромислові спеціалізовані комплекси рослинницького (зерно промисловий, бурякоцукровий, плодоовочевий у лісостеповій зоні та льонопромисловий на Малому Поліссі і у передгірних районах) та тваринницького (м’ясопромислового, молочнопромислового та птахо промислового) напрямків. Навколо міст розвиваються агропромислові приміські комплекси [10].

1.2. Роль галузі високих технологій в економічному розвитку регіону.
Сучасну ринкову економіку, а також її перехід до сталого розвитку неможливо уявити без іноземних інвестицій. Загалом, інвестиційна діяльність – вирішальний чинник усієї економічної політики держави, від ефективності якої залежить стан виробництва, рівень технічного оснащення підприємств, можливості структурної перебудови економіки, розв’язання соціальних та екологічних проблем. Інвестиції становлять основу розвитку підприємств, окремих галузей та економіки в цілому. Саме тому, на наш погляд, доцільно зазначити основні можливості, які надає процес залучення іноземного капіталу для забезпечення сталого розвитку Львівщини.
Іноземному капіталу в транзитивних економіках відводиться особливо важлива роль. Він дає змогу розвивати великомасштабні проекти, отримувати передові технології і сучасне обладнання, опановувати нові маркетингові стратегії та ринки збуту. Це особливо важливо, з огляду на нестачу внутрішніх економічних ресурсів, необхідних для активізації інвестиційної діяльності та проведення структурної перебудови економіки регіону.
Безпосереднє сусідство Львівщини з країнами Євросоюзу обумовлює значний вплив зовнішньоекономічної діяльності на економіку області. Вигідне географічне розташування, дешева робоча сила, доступні ресурси, великий ринок збуту роблять Львівщину привабливим місцем для вкладення капіталу. Однак, з огляду на різноманітні чинники, регіону ще не вдалося сповна реалізувати свій інвестиційний потенціал. Динаміка надходжень прямих іноземних інвестицій у Львівську область характеризується значними обсягами залучення капіталу в 2007-2009 роках та зниженням інвестиційної активності іноземних інвесторів в останні роки. Виняток становить 2012 рік, коли суттєві обсяги надходження інвестицій були обумовлені придбанням нерезидентами корпоративних прав у результаті приватизації державного майна. Обсяг іноземного капіталу в регіоні станом на 1 січня 2015 року становив 1 374 млн. дол. США, в тому числі в м. Львові – 841 млн. дол. США (табл. 1).
У 2014 році в економіку Львівщини іноземними інвесторами вкладено 46,6 млн. дол. США прямих інвестицій, що майже вдвічі менше, ніж у попередньому році і в 6,8 раза менше, ніж у 2012. Обсяг надходжень іноземного капіталу у 2014 році був найменшим за останні 12 років. Вперше за всю історію іноземного інвестування в регіон можна спостерігати суттєвий (326 млн. дол. США) відтік капіталу. Зменшення обсягу іноземного капіталу в економіці регіону частково пояснюється різкою девальвацією національної валюти, а також об’єктивним погіршенням економічної та соціально-політичної ситуації в країні загалом, зниженням інвестиційної привабливості країни тощо. Адже станом на січень 2015 року інвестиційний клімат в Україні оцінено Європейською Бізнес Асоціацією в 2,5 бала (з 5 можливих). Серед негативних тенденцій експерти виділяють те, що брак реальних реформ, яких очікувало бізнес-середовище протягом всього року, трансформується в перелік основних претензій до влади: непрофесійність та непрозорість політики, в першу чергу НБУ, правова нестабільність, відсутність боротьби з корупцією, адміністративний тиск на бізнес [2].
Стосовно надходження іноземного капіталу в економіку Львівщини, мова швидше за все не йде про втрату зацікавленості зарубіжними партнерами у підприємствах регіону, а швидше про більш обережні стратегії в інвестуванні, які не передбачають значних обсягів вкладення капіталу в умовах нестабільної ситуації в Україні. Це підтверджує і той факт, що середньорічний темп приросту прямих іноземних інвестицій в регіон перевищує загальнодержавний показник. Таблиця 1.
Прямі іноземні інвестиції у Львівську область
(тис. дол. США) | На початок року (наростаючим підсумком) | Надійшло упродовж року | Приріст за рік | | Львівська обл. | м. Львів | Львівська обл. | Львівська обл. | м. Львів | Львівська обл. | 1997 | 54 642,59 | 45 845,06 | 21 987,82 | 14 237,13 | 18 281,29 | 10 262,06 | 1998 | 72 923,88 | 56 107,12 | 13 877,04 | 6 598,33 | 9 742,01 | 3 184,51 | 1999 | 82 665,89 | 59 291,63 | 41 780,85 | 36 614,46 | 30 476,68 | 24 607,66 | 2000 | 113 142,57 | 83 899,29 | 43 547,90 | 28 939,87 | 36 819,13 | 24 004,87 | 2001 | 149 961,70 | 107 904,16 | 20 396,87 | 12 327,21 | 9 759,84 | 1 650,63 | 2002 | 159 721,55 | 109 554,79 | 55 248,36 | 26 891,61 | 60 362,11 | 29 697,40 | 2003 | 220 106,81 | 139 252,19 | 74 693,00 | 39 729,70 | 84 780,78 | 46 778,34 | 2004 | 304 887,59 | 186 030,53 | 56 958,62 | 12 190,62 | 53 319,81 | 8 403,03 | 2005 | 358 207,41 | 194 433,56 | 47 911,40 | 22 738,20 | 68 720,19 | 51 279,14 | 2006 | 426 927,59 | 245 712,70 | 91 361,63 | 62 866,04 | 88 104,78 | 61 480,08 | 2007 | 515 032,38 | 307 192,78 | 344 833,69 | 284 914,88 | 323 459,90 | 254 010,62 | 2008 | 838 492,28 | 561 203,40 | 319 134,91 | 202 440,61 | 119 493,22 | 36 122,60 | 2009 | 957 985,50 | 597 326,00 | 234 898,50 | 179 686,40 | 240 619,00 | 165 132,00 | 2010 | 1 198 604,50 | 762 458,00 | 120 486,30 | 96 484,10 | 55 990,40 | 50 346,60 | 2011 | 1 254 594,90 | 812 804,60 | 146 460,00 | 78 351,60 | 133 187,30 | 83 155,70 | 2012 | 1 387 782,20 | 895 960,30 | 314 321,90 | 288 121,90 | 249 990,30 | 220 317,60 | 2013 | 1 637 772,50 | 1 116 277,90 | 88 292,80 | 19 564,00 | 63 674,60 | -14 663,90 | 2014 | 1 701 447,10 | 1 101 614,00 | 46 616,20 | 30 928,20 | 326 535,60 | 260 239,00 | 2015 | 1 374 911,50 | 841 375,00 | .. | | .. | | Джерело: [12] Частка обсягу прямих іноземних інвестицій області в Україні на початок 2015 року склала 3 %. За цим показником Львівщина зайняла сьоме місце в Україні, поступившись м. Києву, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській та Київській та Одеській областям. Слід зазначити, що на початок 2007 року наша область за обсягом залученого іноземного капіталу була дев'ятою.
Попри те, що іноземні інвестиції залучались в Україну загалом і в Львівський регіон, зокрема протягом близько 20 років, ці надходження поки що не сприяли істотному динамічному розвитку економіки. Однією з причин такої ситуації є той факт, що капітал нерезидентів скеровувався головним чином у високоприбуткові галузі (фінансово-банківську систему, торгівлю, операції з нерухомістю, харчову промисловість), а не у високотехнологічні виробництва. Незважаючи на деякі позитивні зміни в останні роки, прикладом такої неефективної структури залучення іноземного капіталу є, зокрема, Львівська область.
Загальну динаміку іноземного інвестування в Львівській області у 2007-2011 роках визначали значні надходження іноземного капіталу у фінансову діяльність, проте у 2012 році ситуація змінилась. В останні роки переважна частка надходжень зарубіжного капіталу спрямовується в промислові підприємства нашого регіону (57,1% від загальнообласного обсягу надходжень у 2013 році та 83,7% – у 2012 році). Загалом на початок 2015 року 37,7% іноземного капіталу сконцентровано в промисловості (з них 76% – у переробній промисловості), 32,9% – у фінансовій та страховій сферах [12].
На початок 2015 року у фінансових та страхових установах області було акумульовано 453,8 млн. дол. США іноземного капіталу, що у на 7,2 % менше, ніж попереднього року.
Фінансова сфера приваблює здебільшого інвесторів з Польщі та Австрії. Партнерами з Польщі вкладено 340,3 млн. дол. інвестицій (або понад дві третини галузевого обсягу), з Австрії залучено 145,6 млн. дол. (29,8%). Серед фінансових установ з найбільшими обсягами залучених прямих іноземних інвестицій є ПАТ «Кредобанк», ПАТ «ВІЕС Банк», ПАТ «Ідея Банк», ТзОВ «Фінансова компанія «Гарант Плюс», ПРАТ «Страхова компанія «Граве Україна» [11].
У зв'язку зі зміною пріоритетів в інвестуванні, починаючи з 2010 року зменшився інтерес іноземних партнерів до сільського господарства області, а відтік капіталу відповідно склав 75,2 млн. дол. США (порівняно з 2012). Серед сільськогосподарських підприємств області найбільший обсяг іноземного капіталу зосереджено у ТзОВ «Галичина-Захід» на Стрийщині, ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» та ТзОВ «Агромарк Юкей» у Кам'янка-Бузькому районі, «ТзОВ «Біо-Інвест» у Дрогобичі, ТзОВ «Галіція Грінері» у Буському районі. Середній рівень оплати праці на цих агропідприємствах є втричі більшим, ніж у середньому на інших сільськогосподарських підприємствах області. Це зумовлено більшою продуктивністю праці та ефективністю сільськогосподарської діяльності на підприємствах, котрі належать іноземним інвесторам.
У 2014 році промисловість регіону характеризувалась зменшенням обсягів іноземного капіталу на 207,5 млн. дол., попри те, що у 2013 році на підприємства області надійшло 49,5 млн. дол. іноземних інвестицій, дві третини з яких забезпечили три підприємства – ТзОВ «Радехівський Цукор», ТзОВ «Яблуневий Дар» та ТзОВ «Факро Львів» [12].
Більш ніж третину загальнопромислового обсягу іноземного капіталу, залученого за весь період інвестування, спрямовано у постачання електроенергії та газу (249,7 млн. дол.). Найбільші обсяги інвестицій вкладено в ПАТ «ДТЕК «Західенерго», в управлінні якого знаходяться Бурштинська, Добротвірська та Ладижинська ТЕС. Також іноземні засновники контролюють діяльність електророзподілього підприємства ПАТ «Львівобленерго». Цю ситуацію не можна трактувати однозначно, адже стратегічні підприємства регіону перейшли у власніть іноземних юридичних осіб, що може нести певні загрози економічній та енергетичній безпеці.
Залучається зарубіжний капітал і у підприємтва, що займаються виробництвом електроенергії з відновлювальних джерел (ТзОВ «Сокальський Вітропак», ТзОВ «Орівська ВЕС», ТзОВ «Самбірська сонячна станція»).
Значна частка за обсягом вкладених іноземних інвестицій належить харчовій промисловості області – 87,1 млн. дол. (16,7% від обсягу іноземного капіталу промисловості). За весь період іноземного інвестування вагомими були надходження з Польщі – 39,6 млн. дол., Швейцарії – 22 млн. дол., Кіпру – 16,4 млн. дол. та Ліхтенштейну – 14,9 млн. дол.
Серед підприємств з виробництва харчової промисловості з найбільшими обсягами залучених прямих іноземних інвестицій є ТзОВ «Радехівський цукор», ПАТ «Львівська кондитерська фірма «Світоч», ТзОВ «Яблуневий Дар», ПАТ «Концерн Хлібпром», ТзОВ «Провімі», ТзОВ «Перша приватна броварня», ВАТ «Львівський міський молочний завод», ТзОВ «Яричів», ПРАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». Загалом, іноземний капітал залучено в 60 підприємств галузі. Вкладаючи свої кошти у виробництво продуктів харчування в області, іноземні інвестори орієнтуються в основному на значний обсяг внутрішнього ринку.
На підприємствах легкої промисловості зосереджено 34,9 млн. дол. іноземного капіталу. З них понад дві третини належить партнерам з Данії (ДП «Датський текстиль», ТзОВ «Йоха Україна», ДП «Юнайтед Текстиль Груп Україна», ДП «Квімекс», ДП «ХРТ Текстиль»). Необхідно зазначити, що ці підприємства легкої промисловості в основному працюють на давальницькій сировині, і майже весь обсяг виготовленої ними продукції експортується [13]. Наявність дешевої сировини та створена ще у радянські часи виробнича база зумовили зацікавленість іноземців до деревообробної та целюлозно-паперової промисловості нашого регіону. У підприємства з виготовлення виробів з деревини, виробництва паперу та поліграфічної діяльності залучено 105,1 млн. дол. Географічне розташування Львівщини зумовило європейську спрямованість зовнішньоекономічної діяльності підприємств області.
Переважна частина (84,5%) залучених в область іноземних інвестицій надійшла з країн ЄС (таблиця 2). Таблиця 2.
Прямі іноземні інвестиції за країнами світу у Львівську область
(тис. дол. США) | 2013 | 2014 | 2015 | | На початок року | На початок року | Надійшло упродовж року | Приріст за рік | На початок року | На початок року | Надійшло упродовж року | ВСЬОГО | 1637772,5 | 88292,8 | 63674,6 | 1701447,1 | 46616,2 | -326535,6 | 1374911,5 | Австрія | 221028,6 | 1160,1 | 6321,1 | 227349,7 | 301,1 | -28055,8 | 199293,9 | Віргінські острови (Брит.) | 64914,5 | 6855,5 | 4298,1 | 69212,6 | 303,7 | -14873,6 | 54339,0 | Данія | 68572,3 | 4331,5 | -2416,8 | 66155,5 | 3084,3 | -3070,5 | 63085,0 | Італія | 13858,3 | 1539,2 | 534,4 | 14392,7 | 207,5 | -2144,5 | 12248,2 | Канада | 20155,4 | 2756,2 | 2665,8 | 22821,2 | 3849,6 | -2012,5 | 20808,7 | Кіпр | 476488,2 | 9087,2 | 7323,0 | 483811,2 | 14858,2 | -202128,9 | 281682,3 | Нідерланди | 13739,3 | 885,3 | 15813,7 | 29553,0 | 10794,6 | 7601,4 | 37154,4 | Німеччина | 84974,8 | 6700,3 | 9432,6 | 94407,4 | 5348,5 | -9040,7 | 85366,7 | Польща | 398298,2 | 30116,6 | 23363,8 | 421662,0 | 3070,3 | -29576,0 | 392086,0 | Російська Федерація | 9730,8 | 1065,0 | -2011,2 | 7719,6 | 281,1 | -5524,7 | 2194,9 | Велика Британія | 31236,8 | 7786,3 | 5833,2 | 37070,0 | 992,8 | -4149,2 | 32920,8 | США | 23418,0 | 634,4 | -13397,6 | 10020,4 | 125,3 | -963,6 | 9056,8 | Угорщина | 20840,1 | 3737,7 | 3944,2 | 24784,3 | - | -932,2 | 23852,1 | Швейцарія | 76628,9 | 27,2 | 1342,8 | 77971,7 | 13,3 | -4936,9 | 73034,8 | Швеція | 267,1 | 75,0 | 86,8 | 353,9 | 66,3 | 7,0 | 360,9 |
Джерело: [13]
Значне місце в економіці області посідає торгівля. Станом на 1 січня 2015 року у торгівельні підприємства залучено 46,5 млн. дол. іноземних інвестицій (3,4% від загального обсягу). Найбільші обсяги іноземного капіталу залучені в ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ТзОВ «Актіон Україна», ПАТ «Фірма «Львів-Петроль», ТзОВ «Валетудо», ТзОВ «Джей Ей Еф Україна», ТзОВ «Р.С.І.».
З огляду на перспективи подальшого розвитку, значний потенціал має готельний бізнес області, ІТ-сфера та телекомунікації. Так, у заклади тимчасового розміщення й організації харчування вже залучено 14,2 млн. дол. прямих інвестицій. Дві третини обсягу капіталу готельного та ресторанного бізнесу надійшло з Кіпру та Австрії. За участю іноземних засновників в області створено майже 80 організацій, що працюють у сфері інформації та телекомунікацій. Станом на кінець 2014 року зарубіжні партнери внесли у ці підприємства 30,8 млн. дол. (ТзОВ «ЕйБі Україна», ТзОВ «Українська хвиля», ТзОВ «Міта Техніка», ТзОВ «Сайтайм Україна», ТзОВ «Логінтранс Україна», ТзОВ «Лаймлайт Нетворкс Юкрейн», ТзОВ «Інтерлогіка», ТзОВ «Софтсерв-Україна»). Левова частка цих інвестицій (92%) залучена з Великої Британії та Кіпру [9].
Важливе для економіки значення відіграє не тільки галузевий розподіл іноземного капіталу, а й структура його надходження за видами активів. Негативною тенденцією останніх років є те, що переважна частина іноземного капіталу надходить в область у вигляді грошових внесків, натомість, зменшилась питома вага машин, обладнання, технологій та інших активів, які безпосередньо використовуються у виробничих процесах.
Якщо впродовж 2000-2006 років внески у вигляді рухомого і нерухомого майна становили в середньому 40% від загального обсягу надходжень іноземного капіталу в область, то в 2007-2012 роках їх частка не перевищувала 10%. Зокрема, у 2012 році цей показник склав тільки 2%. Торік, частка рухомого та нерухомого майна склала 23 %. На відміну від загальноукраїнської тенденції, де серед іноземного домінує кіпрський капітал, на Львівщині найбільша частка прямих іноземних інвестицій припадає на Польщу. Польських партнерів переважно цікавить фінансова сфера області і промисловість.
Слід також звернути увагу, що серед двадцяти п'яти найбільших прямих інвесторів Львівщини є шість офшорних зон - Кіпр, Британські Віргінські Острови, Ліхтенштейн, Гонконг, Кюрасао та Сейшельські Острови. Партнери з цих офшорів мають свою частку у кожному восьмому підприємстві з іноземним капіталом, а обсяг залучених від них прямих інвестицій становить 35% від загальнообласного [4]. Походження значної частини капіталу з офшорних зон побічно свідчить про те, що важливим джерелом прямих іноземних інвестицій для України є кошти, виведені з країни в попередні роки або ж кошти невідомого походження. Дана тенденція може нести певні загрози як процесу детінізації економіки, так і економічній безпеці регіону.

Висновки до розділу 1
Львівська область має дуже розгалужені економічні зв’язки з усіма областями України, великими економічними районами, із зарубіжними країнами. Вона вивозить продукцію різних галузей: автобуси, автонавантажувачі, крани на автомобільному ходу, мопеди, сільськогосподарські машини, верстати з числовим керуванням, телевізори, контрольно – вимірювальні прилади та інше, сірку, калійні добрива, штучне волокно, вугілля, м’ясо, цукор, трикотаж, неткані матеріали, цемент. Ввозить машини, деталі та комплектуючі вузли, нафту, газ, метал, товари народного споживання. У Львівські області 12 вузів. До курортних та оздоровчих ресурсів належать різні мінеральні води (гідрокарбонатна кальцієво – магнієва слабо мінералізована нафтуся у Трускавці, Шклі та Східниці, хлоридно – сульфатна або сульфатно – хлоридна натрієво – магнієва у Моршині, сірководневі сульфатно – гідрокарбонатні кальцієві у Немирові) і торфові лікувальні грязі. Діє 62 санаторії та пансіонати з лікування (найбільші: “Каштан”, “Янтар”, “Рубін”, Кришталевий палац”, “Алмаз” у Трускавці). Функціонують 3 турбази (“Львівська” у Львові, “Джерела Карпат” у селищі Розлучі Турківського району, “Перевал” у селищі Климці Сколівського району). Територією області проходить 14 планових туристичних маршрутів.
В силу дії різноманітних чинників Львівщині ще не вдалося сповна реалізувати свій інвестиційний потенціал. Обсяги залучення іноземного капіталу є недостатніми для отримання очікуваних позитивних результатів, таких як нарощування виробництва, впровадження сучасних технологій, підвищення рівня зайнятості та кваліфікації робочої сили, збереження навколишнього середовища та раціонального використання і відтворення природно-ресурсного потенціалу.
Також неефективною є структура залучення іноземного капіталу. Значна частина інвесторів працює у фінансовому секторі, торгівлі, операціях з нерухомим майном. Адже більшість іноземних інвесторів першочергову мету своєї діяльності вбачають в отриманні прибутку, а не ефектів які мають привести до сталого розвитку регіону. До того ж, іноземний капітал надходить переважно у міста та райони області, що вже є порівняно благополучними в соціально-економічному аспекті. Водночас, більшість периферійних районів залишаються у статусі інвестиційних аутсайдерів.
Прямі іноземні інвестиції несуть у собі низку загроз для економіки регіону, зокрема витіснення з ринку внутрішніх виробників і постачальників, експлуатація місцевих сировинних ресурсів, збільшення залежності від іноземного капіталу, трансферт значної частини прибутків за кордон. Саме тому, прямі іноземні інвестиції не є панацеєю від усіх проблем, а будь-який позитивний вплив на регіональний розвиток від залучення іноземного капіталу стає можливим тільки за умови проведення виваженої регіональної інвестиційної політики і залучення інвестицій у відповідності до чітко визначених пріоритетів сталого розвитку. До таких пріоритетів можна віднести:
- залучення іноземного капіталу до фінансування екологічних проектів, проектів з сортування і переробки сміття;
- використання передових світових технологій з енергозбереження;
- стимулювання розвитку на нових технологічних основах агропромислового комплексу області, в тому числі розвиток органічного сільського господарства та виробництва продуктів харчування;
- розвиток туристичного потенціалу, особливо за рахунок екологічних його видів, розвиток екомережі та рекреаційних зон.
При дотриманні необхідних умов та збалансуванні інтересів інвесторів та регіону такий інструмент, як прямі іноземні інвестиції, може підвищити загальний рівень конкурентоспроможності не тільки Львівщини, але й усієї держави, і в порівнянні з іншими інструментами фінансування стає доцільнішим.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Динаміка розвитку та оцінка сучасного стану виробництва в регіоні.
Розвиток економіки будь-якої країни характеризують макроекономічні показники, які визначають закономірності функціонування національної економіки. До основних критеріїв оцінки рівня економічно розвитку належать показники внутрішнього національно продукту(внутрішнього валового продукту), рівня інфляції, руху іноземних інвестицій, обсягів бюджету, платіжного балансу, і т.д. Сьогодні ми дамо оцінку одному з одному з визначальних критеріїв економічного розвитку – рівню та динаміці обсягів виробництва, адже внаслідок його показників формуються усі інші значення макроекономічних критеріїв.
Промисловість є ядром виробництва, вона тісно пов'язана міжгалузевими зв'язками з усіма іншими галузями та в значній мірі впливає на подальшу їхню роботу. В Україні на дану виробничу сферу припадає близько 26% ВВП (2012р.), у промисловості працює близько 18% зайнятого населення України, а найвищу питому вагу в її галузевій структурі займає металургія, машинобудування, електроенергетика, хімічна та харчова промисловості. Оцінку динаміки обсягів виробництва проведемо за індексом виробництва промислової продукції, який являє собою порівняння обсягів виробництва за певними часовими періодами. Розглянемо індекси промислової продукції за основними видами діяльності та індекси промислової продукції за регіонами, що наведені в останньому експрес-звіті Держкомстату України «Підсумки роботи промисловості України за січень–травень 2015 року».
За останній 2015 рік обсяги скорочення промислового виробництва становили 1,8%, а який стан з обсягами промислового виробництва у 2015 році. Статистичні показники свідчать, що рівень промислового виробництва за травень 2015р. до квітня 2015р. знизився на 5.6% та становить 94.4% від попереднього місяця, найбільший спад спостерігався у виробництві основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів – 18.9%, а ріст у добування металевих руд – 2,4%, загальний спад у добувній промисловості – 0,5%, переробній промисловості – 6,7%, постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 11,6%. В травні 2015 року рівень промислового виробництва впав до 90,7% відповідного періоду минулого року, тобто на 9,3%. Найбільшого скорочення зазнало машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устатковання – 18,1%, приріст спостерігався лише у 3 основних напрямках з 17 досліджуваних, який також належав добуванню металевих руд – 2,7%, скорочення у добувній промисловості зросло до – 4,0%, переробній промисловості до – 12,3%, а в постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря навпаки скоротилося до – 3,8%.
Для проведення більш вагомої оцінки скорочення обсягів промислового виробництва перейдемо до оцінки періоду січня-травня 2015р. та січня–травня 2014р., за який загальні обсяги промислового виробництва скоротилися на 5,2%. Найбільшого скорочення виробництва за даний період зазнала підгалузь машинобудування – виробництво електричного устаткування – 29,0%, а приріст спостерігався у виробництві основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів, який склав 21,3%. Більш детальні показники динаміки обсягів виробництва за розраховані за індексами промислової продукції відповідно до основних видів діяльності розміщені за січень-травень 2015р. та січень–травень 2012р. на Рисунку 1.

Рис 1. Показники динаміки обсягів виробництва
Джерело: [9]
З вище наведеної діаграми бачимо, що скорочення промислового виробництва відбулося за 13 з 17 основних видів діяльності, найбільш помітним було в основних галузях національного господарства, які мають значну частку у структурі формування ВВП. Після розгляду динаміки обсягів виробництва за індексами промислової продукції відповідно до основних видів діяльності, перейдемо до аналізу регіональної структури індексів промислової продукції. За три часові періоди визначення індексів промислової продукції зменшилося в переважній більшості регіонів, при чому за період з травня 2015р. до квітня 2015р. – у 24 регіонах, найбільше у Чернівецькій області – на 29%, ріст спостерігався лише у 3 регіонах, найбільше на Сумщині – 11.4%. В порівнянні з відповідним місяцем 2014 року, у травні місяці скорочення відбулося у 23 областях з 27, найбільше на Тернопільщині – на 24%, ріст на Сумщині – 26,2%. Що стосується порівняння більшого часового періоду січня-травня 2015р. та січня–травня 2014р., то картина за даний період має дещо кращий вигляд, адже ріст відбувся у 12 територіально-адміністративних одиницях державного значення, а спад - у 15. Найбільший ріст було зафіксовано на Житомирщині – 16,3%, а спад індексів спостерігався у всіх промислово-розвинених областях, серед яких Запорізька (-2,2%), Дніпропетровська (-1,5%), Донецька (-9,9%), Луганська (-11,8%), Львівська (-4,5%), Одеська (-7,6%), Харківська (-6,4%) та м.Київ (-7,0%).
Виходячи з прогресуючих темпів спаду промислового виробництва (вперше був зафіксований на рівні 0,4% за період січня-серпня 2012 року до січня серпня 2011 року), про що говорять індекси показників розрахованих періодів травня 2015 року та травня 2014 року на рівні 90,7% (спад 9,3%), а також травня 2015 року та квітня 2015 року на рівні 94,4% (спад 5,6%), можна зробити висновок про розвиток кризи виробництва в Україні у другій половині 2014 – першій половині 2015 років. Даний негативний прояв є причиною платіжної кризи населення та господарчих суб'єкті виробництва, скорочення внутрішнього попиту та не достатній конкурентоспроможності українських товарів переробної галузі за кордоном. Спад обсягів виробництва розраховані за індексом промислової продукції протягом останніх 10 місяців неодмінно вплине на скорочення ВВП, збільшення дефіциту бюджету, росту рівня безробіття, поширення неповної трудової зайнятості, а в наслідку – загрожує недофінансуванням найбільш незахищених напрямків видаткової частини бюджету та подальшим загостренням кризи платежів [8].

2.2. Ключові проблеми галузей регіону.
Проблеми машинобудування:
За даними Головного управління статистики у Львівській області, на початок 2013 року галузь машинобудування була представлена діяльністю 556 підприємств. За два останні роки їх кількість скоротилася на 21 підприємство, а питома вага у загальній кількості промислових підприємств на 1,3% [2]. Що стосується обсягів реалізованої ними продукції, то до початку 2015 року вони істотно скорочувались у динаміці, однак уже до кінця року вони зросли на 0,2% і склали 11,6%. Позитивні зрушення відбулись і стосовно індексу цін на машинобудівну продукцію. Так, станом на кінець 2015 року він скоротився на 9,2% і склав 106,9% проти 116,1% у 2013 році. Зазначена ситуація склалася, насамперед, за рахунок скорочення окремих статей операційних витрат та витрат на 1 гривню реалізованої продукції. Протилежні тенденції спостерігаються у структурі споживання електроенергії машинобудівними підприємствами. Так, на кінець 2015 року питома вага спожитої електроенергії у загальному обсязі по промисловості зросла і склала 5,5% проти 5,6% у 2012 році та 4,6% у 2015 році [13]. Про погіршення роботи машинобудівних підприємств області свідчать показники їх зовнішньоекономічної діяльності. На кінець 2015 року у порівнянні із попереднім періодом різниця між експортом та імпортом машинобудівної продукції (сальдо) зросла практично удвічі, що у першу чергу, є ознакою недовіри населення до вітчизняних товаровиробників та їх неконкурентоспроможність на зовнішньому ринку.
Протягом 2009-2013 рр. у машинобудівній галузі Львівщини спостерігалося різке скорочення кількості найманих працівників. Позитивні зрушення почали спостерігатися лише наприкінці 2015 року. За цей період чисельність найманих працівників галузі зросла на 213 осіб, а їх середньомісячна заробітна плата досягла загальнопромислового рівня і склала 2225,7 грн. проти 1745 у 2013 році. Як відомо, галузь машинобудування є однією із найбільш привабливих напрямів інвестиційних вкладень.
Згідно статистичних даних, станом на кінець 2015 року обсяг інвестицій в основний капітал машинобудівної галузі Львівщини істотно скоротився і склав 116,2 млн. грн. проти 194,4 млн. грн. у 2012 році та 174,1 млн. грн. у 2013 році.
Отже, незважаючи на певні позитивні зрушення у діяльності галузі, вона ще не досягла докризового стану та істотно поступається іншим галузям промисловості [13].
Проблеми лісової промисловості:
В Україні ЛПК формується в умовах лісодефіциту. Галузі ЛПК виробляють лише 2,3 % обсягу промислової продукції країни. 75–80 % деревини Україна імпортує.
Промислові запаси лісу мають Полісся й Карпати. Найлісистіші області — Закарпатська, Івано-Франківська, Ровенська, Житомирська, Волинська, Чернівецька. Великих збитків лісовим ресурсам завдала аварія на ЧАЕС.
Проблеми комплексу:
- лісодефіцит України;
- не повне використання всієї деревини, що заготовляють;
- несанкціоноване вирубування лісів;
- неконкурентоспроможність продукції ЛПК;
- екологічні проблеми.
Забезпечення лісопромислового комплексу сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сировинної проблеми в перспективі можна віднести: * поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів; * залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів; * удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозберігаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпечити зниження витрат деревини; * розширення сфери застосування ефективних замінників лісоматеріалів; * збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісокористування, створення високопродуктивних плантаційних лісонасаджень.
В целюлозно-паперовій промисловості забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься також за рахунок збільшення заготівлі макулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур [6].
Проблеми легкої промисловості: У даний час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі, порівняно зі світовим рівнем, затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Галузь губить свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним. У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва досі імпортованих поліуретанових композицій для взуттєвої галузі. Легка промисловість страждає також через податкову політики держави. Через великі податки у підприємств не залишається коштів для широкомасштабного виробництва.
Більшість підприємств працюють на низькоякісній сировину, тому що далеко не всі можуть дозволити собі імпортувати сировину з інших країн.
Низький рівень культури і технології виробництва, значне відставання від легкої промисловості провідних країн. У результаті цього продукція далеко не завжди задовольняє потреби населення.
Проблеми хімічної промисловості:
Хімічна промисловість України, як і решта галузей промисловості, за радянських часів розвивалася, задовольняючи насамперед потреби Росії. Тому її структура нині не зовсім відповідає потребам народного господарства України. Крім того, у спадок від командно-адміністративної системи нашій державі дісталися підприємства здебільшого із застарілим устаткуванням і малоефективними очисними спорудами. Тому розвиток хімічної промисловості України за ринкових відносин все більше буде залежати від вирішення екологічних проблем. Для поліпшення становища потрібні кошти і значні організаційні заходи.
Хімічна промисловість України має великі перспективи для розвитку, які ґрунтуються на наявності природної сировинної бази, великих інших галузей господарства, чия продукція може бути використана як вторинна сировина, практично необмежених потребах у цій продукції, особливо в агропромисловому комплексі. Як показує світовий досвід розвитку господарства, вирішити ці проблеми можна лише в системі ринкової економіки [14].

Висновки до розділу 2.
Виходячи з прогресуючих темпів спаду промислового виробництва, про що говорять індекси показників розрахованих періодів травня 2015 року та травня 2012 року на рівні 90,7% (спад 9,3%), а також травня 2013 року та квітня 2013 року на рівні 94,4% (спад 5,6%), можна зробити висновок про розвиток кризи виробництва в Україні у другій половині 2012 – першій половині 2013 років. Даний негативний прояв є причиною платіжної кризи населення та господарчих суб'єкті виробництва, скорочення внутрішнього попиту та не достатній конкурентоспроможності українських товарів переробної галузі за кордоном. Спад обсягів виробництва розраховані за індексом промислової продукції протягом останніх 10 місяців неодмінно вплине на скорочення ВВП, збільшення дефіциту бюджету, росту рівня безробіття, поширення неповної трудової зайнятості, а в наслідку – загрожує недофінансуванням найбільш незахищених напрямків видаткової частини бюджету та подальшим загостренням кризи платежів.
Щодо основних галузей регіону, то можна зробити певні висновки.
По-перше, незважаючи на певні позитивні зрушення у діяльності машинобудування, галузь ще не досягла докризового стану та істотно поступається іншим галузям промисловості.
По-друге, забезпечення лісопромислового комплексу сировиною має здійснюватися переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів.
По-третє, на даний час ефективність підприємств галузі легкої промисловості досить низька. Галузь губить свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним.
По-четверте, головним завданням прискореного розвитку галузей хімії є застосування прогресивних технологій та модернізація матеріально-технічної бази на підприємствах комплексу. Необхідно також вдосконалити галузеву структуру хімічного комплексу, надавати пріоритетності таким галузям, як виробництво синтетичних смол і пластмас, синтетичних волокон, синтетичного каучуку, лакофарбових матеріалів, мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
Термін «конкурентоспроможність» найчастіше вживають, коли йдеться про збільшення обсягу продажів і долі ринку, які займають окремі компанії, завдяки підвищенню ефективності та зменшенню витрат. Проте у випадку регіону конкурентоспроможність не є кінцевою метою; для регіону це засіб досягнення основної мети ― бути привабливим місцем для життя, інвестицій, ведення бізнесу та забезпечувати всім жителям високий рівень життя та сталий добробут. Економічного зростання не можна досягати, завдаючи шкоди суспільству чи довкіллю. Для забезпечення довгострокового добробуту регіону потрібні здорові жителі, кваліфікована робоча сила та чисте довкілля.
Львівщина має достатньо розвиту інфраструктуру з домінуючою роллю у ній м. Львова, як головного культурного і транспортного центру. Незважаючи на відносну високий стан розви тку окремих компонентів інфраструктури, її загальний стан не відповідає стандартам сучасної економіки. Особливо це стосується рекреаційної та транспортної підсистем, що уповільнює соціально-економічний розвиток регіону. Покращення ситуації вимагає радикальних рішень, значних ресурсів та пошуку альтернативних джерел фінансування.
Для розвитку Львівщини доцільно зосередити увагу на розвитку транспортної та рекреаційної підсистем, та підсистеми житлово-комунального господарства. Необхідність подальшого розвитку транспортної підсистеми обумовлена географічним розташуванням області на кордоні з країнами Євросоюзу та перспективами зростання товарообороту між Україною та ЄС. Особливу увагу слід приділити модернізації колій, покращенню стану сільських доріг як одного з чинників економічного зростання села. Розвиток підсистеми доцільно здійснити за допомогою пошуку альтернативних джерел фінансування. Розвиток туристичної підсистеми доцільно спрямувати у напрямі збільшення кількісних та якісних показників рекреаційних закладів, розвиток та популяризація сільського туризму [13].
Для підвищення конкурунтоспроможності вітчизняних показників Львівської області потрібно:
1. Збільшення пропускної спроможності залізниці між Львовом і Варшавою за допомогою проведення капітальних робіт на залізничних коліях на дільниці Львів - Рава-Руська та будівництво нової суміщеної колії на дільниці Рава-Руська – Брюховичі, що коштуватиме близько 105 та 360 млн. грн. відповідно. Джерело фінансування – державний бюджет;
2. Реалізація проекту будівництва концесійної автомобільної дороги Львів-Краковець;
3. Покращення туристичної інфраструктури для бізнес-зустрічей і ділових подій (конференц- центри, зали для зустрічей, готельна інфраструктура), розбудова інфраструктури для проведення Зимової Олімпіади-2022 за рахунок державного бюджету та залучення коштів приватних інвесторів;
4. Розвиток соціальної інфраструктури у Буському, Кам’янка-Бузькому, Радехівському та Турківському районах за допомогою гранту уряду ФРН. Загальна вартість проекту - 33 млн.грн.
5. Обладнання медичних установ спеціалізованим устаткуванням, особливо коли є критична залежність результату лікування від наявності певного устаткування (устаткування для перинатальних центрів, діагностики та лікування рідкісних та складних хвороб);
6. Збільшення фінансування закладів охорони здоров’я, які надають первинну медико-санітарну допомогу (консультації лікарів, діагностика захворювань та санітарно-гігієнічне виховання населення);
7. Збільшення масштабів діяльності підприємств області через сприяння зв’язкам із зарубіжними партнерами, вихід на міжнародні фондові ринки (Варшавська біржа), доступ до довгострокових кредитів (сприяння в отриманні експортних чи імпортних кредитів);
8. Забезпечення якісних навчальних програм, необхідних для нарощування експорту послуг (туристичних, медичних, інформаційно-комунікаційних, транспортних);
9. Розроблення та впровадження механізму фінансово-економічного заохочення суб’єктів господарювання, які прагнуть зменшити обсяги накопичення відходів;
10. Впровадження на промислових підприємствах сучасні маловідходні технології;
11. Заохочення населення до повторного використання певних відходів (будматеріалів, пакувань), використання деяких відходів як палива (дерев’яних і паперових відходів), купівлі певних товарів, які можна тривало використовувати (багаторазові тарілки та склянки замість одноразових);
12. Заохочення благодійників та інвесторів нематеріальними стимулами (почесні наукові звання, номінації «Меценат року», іменні програми (предмети) у ВНЗ тощо), фінансувати наукові дослідження у вищих навчальних закладах області;
13. Забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в області (у межах компетенції обласної влади): вчасне реагування на випадки порушення авторських прав (продаж неліцензійної продукції), захист інтересів правовласників у судах.
Місією стратегічного розвитку Львівської області є підвищення якості життя теперішнього та прийдешніх поколінь – мешканців Львівщини, створення умов для їх самореалізації та розвитку. Мешканці регіону матимуть широкі можливості для успішної реалізації професійних, освітньо-культурних та духовних сподівань, ефективну систему охорони здоров’я та соціальних послуг, проживатимуть в екологічно чистому середовищі та демократичному суспільстві. Головним чинником зростання є сталий та збалансований економічний розвиток як передумова збільшення доходів населення та забезпечення соціальних гарантій, підвищення якості послуг та покращення навколишнього середовища, а також генерування та впровадження нових ідей та проектів розвитку [14].
Потрібно переходити від прямих короткострокових галузевих заходів впливу та реалізації інвестиційних проектів для розв’язання проблем розвитку до системного і комплексного підходу до розвитку територій на основі концентрації фінансових ресурсів та створення умов для конкурентного розвитку всіх регіонів. Чітке розуміння нерівномірності регіонального розвитку повинно сприяти спрямуванню регіональної політики на розв’язання проблем забезпечення рівних можливостей провадження економічної діяльності для населення та бізнесу, розвитку і стимулювання конкурентних засад економіки, а також рівного доступу населення до соціальних, адміністративних та інших послуг, що забезпечують можливість самореалізації.

ВИСНОВКИ
Однією із адміністративних одиниць України є Львівська область, яка посідає 16 місце в державі, займаючи площу, рівну 21,8 тис. км2. Населення регіону складає 2728,6 тис. чол. чи 5,47 % населення України.
Львівська область має дуже розгалужені економічні зв’язки з усіма областями України, великими економічними районами, із зарубіжними країнами. Вона вивозить продукцію різних галузей: автобуси, автонавантажувачі, крани на автомобільному ходу, мопеди, сільськогосподарські машини, верстати з числовим керуванням, телевізори, контрольно – вимірювальні прилади та інше, сірку, калійні добрива, штучне волокно, вугілля, м’ясо, цукор, трикотаж, неткані матеріали, цемент. Ввозить машини, деталі та комплектуючі вузли, нафту, газ, метал, товари народного споживання. У Львівські області 12 вузів. До курортних та оздоровчих ресурсів належать різні мінеральні води (гідрокарбонатна кальцієво – магнієва слабо мінералізована нафтуся у Трускавці, Шклі та Східниці, хлоридно – сульфатна або сульфатно – хлоридна натрієво – магнієва у Моршині, сірководневі сульфатно – гідрокарбонатні кальцієві у Немирові) і торфові лікувальні грязі. Діє 62 санаторії та пансіонати з лікування (найбільші: “Каштан”, “Янтар”, “Рубін”, Кришталевий палац”, “Алмаз” у Трускавці). Функціонують 3 турбази (“Львівська” у Львові, “Джерела Карпат” у селищі Розлучі Турківського району, “Перевал” у селищі Климці Сколівського району). Територією області проходить 14 планових туристичних маршрутів.
Львівський регіон має специфічні особливості, які впливають на його економічний розвиток. Так, до факторів, що зумовлюють специфіку області і створюють переваги його стартових умов для прогресивного розвитку, в першу чергу, слід віднести геополітичний, історичні традиції, економічний, рекреаційний.
Область відзначається різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. Надра регіону багаті на корисні копалини, найбільше значення серед яких мають паливно-енергетичний та сировина для хімічної промисловості. Львівська область належить до одного з густонаселених (125 чол. на 1 км2) та найбільш урбанізованого (60,8 % міського населення) району нашої держави. Характерним для області є від’ємне значення природного приросту (-1,7 0/00) і значні обсяги маятникової міграції. Лише 13 % зайнятих задіяні у сільському господарстві, в той час, як 40 % - у промисловості, 8 % - у будівництві, 7 % - у сфері транспорту і зв’язку. Регіон є індустріально-аграрним, галузями спеціалізації якого є машинобудування, хімічна промисловість, паливно-енергетична, лісова, деревообробна, легка та харчова промисловості. АПК області включає сировинну, переробну та обслуговуючі галузі. Близько 69 % території області зайнято у сільському господарстві (в т. ч. 29 % - посівні площі).
Щодо основних галузей регіону, то можна зробити певні висновки.
По-перше, незважаючи на певні позитивні зрушення у діяльності машинобудування, галузь ще не досягла докризового стану та істотно поступається іншим галузям промисловості.
По-друге, забезпечення лісопромислового комплексу сировиною має здійснюватися переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів.
По-третє, на даний час ефективність підприємств галузі легкої промисловості досить низька. Галузь губить свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним.
По-четверте, головним завданням прискореного розвитку галузей хімії є застосування прогресивних технологій та модернізація матеріально-технічної бази на підприємствах комплексу. Необхідно також вдосконалити галузеву структуру хімічного комплексу, надавати пріоритетності таким галузям, як виробництво синтетичних смол і пластмас, синтетичних волокон, синтетичного каучуку, лакофарбових матеріалів, мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин.
Вирішити питання збалансованості усіх сфер господарської діяльності, поширення форм господарювання, які б сприяли досягненню найважливіших результатів виробництва, розробки перспективних схем спеціалізації та розміщення галузей і виробництв, впровадження досягнень науки та техніки у виробництво в практику господарювання допоможе програма комплексного розвитку регіону
Місією стратегічного розвитку Львівської області є підвищення якості життя теперішнього та прийдешніх поколінь – мешканців Львівщини, створення умов для їх самореалізації та розвитку. Мешканці регіону матимуть широкі можливості для успішної реалізації професійних, освітньо-культурних та духовних сподівань, ефективну систему охорони здоров’я та соціальних послуг, проживатимуть в екологічно чистому середовищі та демократичному суспільстві. Головним чинником зростання є сталий та збалансований економічний розвиток як передумова збільшення доходів населення та забезпечення соціальних гарантій, підвищення якості послуг та покращення навколишнього середовища, а також генерування та впровадження нових ідей та проектів розвитку.
Державна регіональна політика повинна базуватися не на патерналістських відносинах між державою і регіоном, а на створенні умов для формування постійно відтворювальної внутрішньої (ендогенної) бази розвитку в умовах відкритої економіки. Це можливо лише за умови системної координації дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування на всіх рівнях, представників бізнесу та громадянського суспільства. Визначальним стає як горизонтальна координація дій органів державної влади, які мають вплив на регіональний розвиток, так і запровадження багаторівневого вертикального управління, що має сприяти синхронізації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері регіонального та місцевого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гріневська С. М. Перспективи сталого розвитку регіону / С. М. Гріневська // Економіка промисловості . - 2011. - № 4. - С. 288-296. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/econpr_2011_4_44.pdf
2. Європейська Бізнес Асоціація. Офіційний сайт [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.eba.com.ua/uk
3. Головне управлiння статистики у Львівськiй областi. Офіційний сайт [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://lv.ukrstat.gov.ua
4. Інвестиційний клімат Львівської області: науково-інформаційне видання Львівської обласної ради та Львівської обласної держадміністрації. – Львів, 2014. – 206 с.
5. Заблоцький Б. Розміщення продуктивних сил України : Національна макроекономіка: Посібник/ Богдан Федорович Заблоцький,; Б.Ф. Заболоцький,. -К.: Академвидав, 2002. -367 с.
6. Курочкін, Г. Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : Навч. посібник/ Г. Ф. Курочкін,; НАУ. -К.: Національна академія управління, 2004. -272 с.
7. Розміщення продуктивних сил : Навч. посібник/ За ред. В.В.Ковалевского та О.Л.Михайлюк; Міжнарод. Фонд "Відродження", Програма "Трансформація гуманітарної освіти в Україні" . -К.: Либідь, 1996. -365 с.
8. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : Навчальний посібник/ Мар’ян Долішній, Юрій Стадницький, Анатолій Загородній, Олег Товкан,; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". -Львів: Інтелект-Захід, 2003. -255 с.
9. Розміщення продуктивних сил України : Підручник для студ. вищ. навч. закладів/ Михайло Пушкар, Михайло Ковтонюк, Микола Петрига та ін.; Ред. Євген Качан,. -К.: Юридична книга, 2002. -550 с.
10. Розміщення продуктивних сил України : Навчально-методичний посібник для самостійн. вивч. дисципліни/ Автори: Сергій Дорогунцов, Юхим Пітюренко, Ярослав Олійник та ін.; М-во освіти і науки України, КНЕУ. -К.: КНЕУ, 2000. -363 с.
11. СтеченкоД. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика : Навч. посібник/ Дмитро Стеченко,. -К.: Вікар, 2001. -377 с.
12. Чернюк Л. Розміщення продуктивних сил України : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Людмила Чернюк, Дмитро Клиновий,. -К.: ЦУЛ, 2002. -440 с.
13. Стан та перспективи розвитку інфраструктури регіонів України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.fes.kiev.ua/new/wb/media/InfrASTRUKTURA.pdf
14. Бенчмаркінг конкурентоспроможності Львівської області [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ebed.org.ua/sites/expertise.one2action.com/files/repo/lvivska_oblast_benchmarking_final_web.pd

ДОДАТКИ
Додаток 1